Українці добре вміють об’єднуватися у час кризи і протистояти загрозам. Водночас ми ще не сформували стійкої здатності гуртуватися навколо ініціатив і бачень, спрямованих на розвиток.

Про потенціал змін на полі гри і нові конфігурації взаємодії йшлося під час панелі «Зберегти себе, врятувати світ: український капітал в підтримці громадянського суспільства», який Інститут фронтиру провів під час щорічного форуму «ВиСтоїмо» від ІСАР Єднання.

У розмові взяли участь Анна та Микола Сушки, засновники фудації «Множина», Ігор Кабузенко, член ради СЕО Club, Юрій Филюк, засновник фундації «Промприлад» та Лев Жиденко, співзасновник і співвласник мережі магазинів «Аврора», - представники бізнесу, які у різний способ та через відмінні моделі допомагають реалізовувати суспільні ініціативи. Модерував Євген Глібовицький, генеральний директор Інституту фронтиру.

За спостереженням Ігоря Кабузенка, передумовою їхньої активності стало розуміння того, що ключову відповідальність за неформальний розвиток України тривалий час несли зовнішні партнери, чия підтримка значною мірою визначила становлення громадянського суспільства. Але зворотний бік цієї ситуації полягає в тому, що той, хто фінансує, задає порядок денний і має вплив на кінцевий результат.

Одним із ключових викликів у формуванні здорової взаємодії між бізнесом і громадськими ініціативами є стереотипне ставлення суспільства до капіталу та джерел його походження. Тому найближче завдання полягає у побудові нових взаємин: продемонструвати спільність цілей і зафіксувати, що мотивацією бізнесу може бути не лише зростання фінансових активів, а й соціальне інвестування з віддачею у формі спільного блага.

Микола Сушко виходить з того, що в нинішніх умовах капітал не має альтернативи підтримці вітчизняних ініціатив. Це не жест благодійності, а усвідомлена відповідальність бізнесу за середовище, у якому він працює й від якого залежить довгостроковий розвиток країни. Створена ним разом із дружиною фундація «Множина» є інструментом такої взаємодії. Її діяльність буде сфокусована на чотирьох напрямах: ідентичність, спроможність, життєстійкість і культура — тобто на тих засадах, без яких неможлива стійка держава і відповідальне економічне зростання.

За словами Миколи Сушка, критично важливо, щоб сильний імпульс допомоги чи короткострокова тактична вигода не призводили до стратегічних ризиків або шкоди. Ключове завдання фундації — плекати авторство: від окремої людини до організації, громади й зрештою держави. Бізнес у цій логіці виступає не лише донором, а партнером, готовим ділитися досвідом, знаннями та баченням задля спільного процвітання.

Бізнес, за словами Лева Жиденка, не існує окремо від громадянського суспільства. Цю спільність підтверджує готовність підприємців брати на себе першу відповідальність: значна частина з них уже на початку повномасштабного вторгнення стала до оборони країни, паралельно забезпечуючи підтримку й потреби армії. Кілька років тому сам Лев Жиденко прийняв рішення віддавати 50% особистого капіталу на розвиток суспільства, а пріоритетом обрав розвиток освіти, розуміючи під цим інвестицію у спроможності майбутніх поколінь. 

Він наголошує, що нинішній момент позначений зміною поколінь, а разом із цим — переосмисленням самої природи капіталу. На зміну олігархічно акумульованим статкам приходять підприємці нової епохи, для яких визначальними є не лише фінансові масштаби, а спосіб мислення і відповідальність за наслідки власних рішень. Це носії іншої ментальності: з довшою оптикою планування, іншим баченням майбутнього країни та власної ролі у ньому, з розумінням взаємозалежності бізнесу, суспільства і держави.

Водночас усвідомлення масштабів системних викликів підводить до необхідності системних відповідей. Саме тому співзасновник «Аврори» сьогодні мислить у логіці інституційних рішень — зокрема створення фундації як механізму впорядкованої, прозорої та довгострокової підтримки. Йдеться не про точкові дії, а про вибудову стабільної взаємодії бізнесу з громадянським суспільством, здатної давати накопичувальний ефект і мінімізувати стратегічні ризики.

Альтернативна логіка полягає в тому, що фундація закладається в бізнес-модель від самого початку, а не з’являється як окремий етап чи наступна сходинка розвитку. Саме такий підхід представляє Юрій Филюк із проєктом «Промприлад»: фундаційна складова є частиною загальної структури з моменту заснування і орієнтується насамперед на інтерес громади. У цій логіці сам проєкт функціонує як каталізатор розвитку Івано-Франківська, де кожен елемент — економічний, управлінський чи соціальний — спрямований на довгострокове зростання та посилення громади.

У будь-якому випадку бізнес і громадянське суспільство є взаємопов’язаними частини спільного середовища,і ключовим завданням для них є вибудова змістовного діалогу та пошук спільних рішень.

Учасники розмови підтвердили, що капітал готовий інвестувати зусилля у формування України, привабливої для повернення людей, — країни можливостей і реалізації творчого та суспільного потенціалу. Підтримка з боку бізнесу може і повинна стати каталізатором нових ініціатив, які зміцнюють суспільство, посилюють відчуття авторства і віру українців у власну здатність формувати своє життя. 

‍