Про взаємозв'язок між демографічними процесами, війною, міграцією та формуванням ідентичності молоді говорили учасники закритої експертної зустрічі, які проводить Інститут фронтиру у межах роботи напрямку "Демографія та міграція".

Ключові тези дискусії:

• Кількість дітей і молоді зменшується в Україні вже понад 20 років, і це не пов’язано лише з війною. Менша чисельність молоді означає нижчу майбутню пропозицію робочої сили, слабше інноваційне середовище та нижчу здатність підтримувати економічну динаміку. До того ж постійна нестабільність, війна та відсутність прогнозованих життєвих траєкторій посилюють втому й підштовхують молодь до міграційних рішень.
• Водночас молодь демонструє зростання ініціативності, підприємливості та готовності діяти в межах громади, а не чекати рішень від держави чи інституцій.

• При цьому молоде покоління вибудовує приналежність через практичні дії — шкільні ініціативи, локальні проєкти, волонтерство, а не через символічні атрибути чи декларації. Підхід до формування ідентичності, що базується суто на травмі та загрозі, виявляється непродуктивним у роботі з молоддю та діаспорою. Потрібен більш адаптивний і збалансований варіант, що поєднує безпекові рамки з відкритістю.
• Необхідна синхронізація політик між секторами. Освіта, культура, соціальна політика, молодіжна сфера та сектор безпеки зараз працюють фрагментовано, а відсутність координації заважає формувати комплексну політику ідентичності.

• Держава у цьому процесі має виступати модератором, а не конструктором ідентичності. Інституції мають сприяти взаємодії, створювати умови та підтримувати процеси, а не нав’язувати готові моделі.
• Громади стають ключовими середовищами формування прив’язаності, довіри та мотивації залишатися або повертатися. Їхній стан та інституційна спроможність впливатимуть на майбутню демографічну динаміку.