Яким буде майбутнє українських вимушених мігрантів у Європі? Ще донедавна це питання залишалося відкритим для мільйонів людей, які поїхали з України з початком повномасштабної війни у 2022 році. На початку літа ситуація частково прояснилася — Європейський Союз підтвердив продовження режиму тимчасового захисту до 4 березня 2027 року.

Втім, глобальної визначеності це не додало. Залишається незрозумілим, що чекає на українців у разі раптового завершення війни. Так само по-різному вирішується питання соціального забезпечення й працевлаштування — кожна держава діє відповідно до власного законодавства та національних підходів.

Цим темам була присвячена закрита зустріч, яку Інститут фронтиру провів у межах напряму «Демографія та міграція». Учасники порівнювали міграційні політики окремих європейських країн, зокрема Польщі, Німеччини та Швеції, аналізуючи, як саме кожна з них реагує на тривалу присутність українців і які моделі інтеграції застосовуються на практиці.

Своїми напрацюваннями поділилися Роксолана Авраменко, старша аналітикиня Інституту фронтиру, Світлана Одинець, дослідниця в Університеті Нортамбрії( Northumbria University) у Великій Британії, в Університеті Йотеборґу (University of Gothenburg) у Швеції, Олена Бабакова, кандидатка історичних наук, журналістка, дослідниця міграції в Центральній та Східній Європі, викладачка Vistula University та Олена Слободян, соціологиня, дослідниця тем медичної політики та міграції.

Публікуємо вибрані тези з обговорення.

Мігранти в Польщі

Найкраще українці інтегровані в Польщі, де нині перебуває до мільйона вимушених мігрантів, а також близько 600 тисяч тих, хто приїхав ще до повномасштабного вторгнення, переважно для  працевлаштування. Відносно легка інтеграція пояснюється тим, що ще до 2022 року Польща створювала сприятливі умови для трудової міграції з України.

Польща пропонує найбільш доступні можливості працевлаштування для тих, хто втікав від війни. За даними Deloitte, 69% українських біженців уже інтегровані в локальний ринок праці. Діти відвідують місцеві школи, а знання польської мови серед українців — на досить високому рівні.

У 2024 році українські мігранти згенерували 2,7% ВВП Польщі. Фактично, статус біженця для більшості трансформувався у статус трудового мігранта, хоча роботу вони здебільшого знаходять у низькокваліфікованих секторах.

Попри одну з найліберальніших міграційних політик у Європі, в Польщі зростають антиукраїнські настрої. Загалом, половина українців, які виїхали після 2022 року, задоволені своєю інтеграцією в ринок праці. Водночас лише 12% вважають, що добре інтегрувалися в польське суспільство. При цьому головним фактором, який мотивує залишатися в країні, респонденти називають безпеку, ане добробут чи рівень соціальної допомоги.

Мігранти в Швеції

Швеція стала «несподіваною країною» для міграції українців не лише через географічну віддаленість, а й через те, що сама держава не очікувала суттєвого напливу біженців з України, оскільки до цього Швеція не була серед головних напрямків трудової чи вимушеної міграції з України. На відміну від Польщі чи Німеччини, тут не було великої української діаспори, яка могла б виступити першою точкою опори.

До 2022 року у Швеції проживало лише близько 12 тисяч українців, тож держава була не готовою до швидкої інтеграції новоприбулих, а сама присутність українців стала для шведського суспільства новим досвідом. Однак, у наступні роки тимчасовий статус отримало ще 76 тисяч людей, 45 тисяч досі продовжують лишатися в країні. Таким чином, українці стали другою за чисельністю групою біженців у Швеції після сирійців, які прибули у 2016 році.

Шведська держава, попри репутацію бюрократичної, оперативно реагувала на виклики 2022 року. Однак, попри чітку проукраїнську політичну позицію, країна не забезпечила достатнього рівня соціальної підтримки. Українцям надавали житло — часто з мінімальними умовами — та невеликі виплати в грошовій формі, яких не вистачає для самостійного проживання.

Разом з тим, Швеція стала однією з небагатьох країн, які одразу передбачили підтримку людей з інвалідністю та відкрили двері для тих, хто тікав від війни з домашніми улюбленцями. Ринок праці залишається неврегульованим, проте 66% українців змушені працювати через низький рівень соціальних виплат. Переважно — це жінки з вищою освітою, але більшість з них змушені погоджуватись на некваліфіковану роботу, оскільки доступ до фахових позицій обмежений.

Мігранти в НІмеччині

Українці в Німеччині нині становлять другу за чисельністю етнічну групу після турків, включаючи близько 1,3 млн осіб під тимчасовим захистом. Країна демонструє явний інтерес до залучення кваліфікованих мігрантів, особливо в тих сферах, де відчувається гострий кадровий дефіцит. Наприклад, у сфері медсестринства влада йде на поступки щодо рівня знання мови, сприяє у визнанні кваліфікацій, прискоренні видачі ліцензій та укладанні довгострокових трудових контрактів. Водночас, для інших професій ситуація може бути протилежною — загальна нормативно-правова база залишається складною, а бюрократичні процедури тривалими й обтяжливими.

Політична атмосфера ускладнюється зростанням антимігрантських настроїв. Зокрема, дедалі частіше піддається сумніву доцільність виплати громадянського доходу(Bürgergeld) для українських біженців у розмірі близько 1 000 євро. (Право на таку виплату в Німеччині мають незайняті та працівники з низьким доходом, а також українські мігранти з 2022 року без необхідності чекати рішення про притулок). За опитуваннями, 77% німців підтримують ідею його скасування для українських мігрантів та заміну стандартною допомогою в межах 500 євро — як для всіх. Потенційне зменшення виплат може особливо вдарити по найбільш уразливих категоріях: людях з інвалідністю, а також жінках із малими дітьми, які становлять більшість серед українських мігрантів.

Що стосується перспектив повернення в Україні, ті, хто вже отримав роботу в Німеччині, особливо за довгостроковими контрактами, переважно висловлюють бажання залишитися.

‍

Попри різні практики підтримки українців за кордоном, існує низка питань, на які належить відповісти державі Україна, якщо вона артикулює зацікавлення у поверненні мігрантів. Спектр дуже широкий – від рівня матеріального забезпечення, можливості мати житло та наявності інфраструктури до більш світоглядних. Адже рішення про повернення людина прийматиме за сукупністю факторів, значну частину з яких складає розуміння перспективи, як особистої чи сімейної, так і державної.

‍