Українці переважно відкриті до життя поруч з представниками інших націй та етносів, за умови що ті дотримуються законів та правил і докладаються до оборони держави. При цьому, особистий досвід взаємодії є визначальним у тому, як людина в цілому оцінює свою взаємодію з інакшими.

Про це йшлося на експертному обговоренні дослідження «Сприйняття інакшості в українському суспільстві», спільного доробку Інституту фронтиру і Кримських студій, підготованого за сприяння Фундації Множина. Збір інформації здійснила Соціологічна група Рейтинг.

Про ключові знахідки розповіли Мартін-Олександр Кислий (Кримські студії) та Роксолана Авраменко (Інститут фронтиру). 

Говорячи про визначення поняття «інакшість» аналітики наголошують: йдеться передусім про соціально розпізнавану відмінність, яка впливає на готовність включити чи виключити індивіда або групу із колективного «ми».

Важливі моменти з дослідження:

Кримських татар понад 80% опитаних вважають «своїми». Дослідники вказують, що на це скоріше за все  вплинули 12 років просвітницької роботи, взаємопізнання, переосмислення спільних травм і викликів. На другому місці у рейтингу «своїх» – громадяни України, які мають російське етнічне походження, а на третьому – роми. Найменш «своїми» ми схильні вважати індійців та вихідців з Південної Азії.

Особистий досвід спілкування з представниками інших етнічних груп є визначальним для їх сприйняття – це характерно для  44% респондентів. Причому на негативний досвід вказує лише 4% опитаних, тоді як більшість говорить про позитивну чи нейтральну взаємодію. 

Понад третина опитаних взагалі не має досвіду контакту з представниками інших етнічних груп – вони формують уявлення про них через розповіді родичів чи знайомих, а також через вплив соціальних мереж.

Опитані в цілому демонструють дружні наміри, якщо це стосується міжособистісної взаємодії – 94% сприймають позитивно або нейтрально гіпотетичну дружбу власної дитини з дитиною іншої національності. Поза тим 30% людей висловлюють негативне ставлення до появи релігійної споруди іншої віри в своєму місті чи селі.

43% опитаних, старших за 50 років, не мають ніякого досвіду спілкування з представниками інших етнічних груп чи мігрантами, тоді як три чверті у молодших групах здебільшого говорять про наявність такого досвіду, переважно позитивного чи нейтрального. При цьому негативний досвід особистої взаємодії поширюється на уявлення про всю групу, тоді як позитивний залишається в індивідуальному вимірі.

Розуміння того, як українці відчувають власну ідентичність, є важливим елементом для опису інакшості. Зараз ми проходимо трансформацію і процес усвідомлення себе під час війни.

Дотримання законів України, демонстрація лояльності до українською держави та наявність українського громадянства – три основні характеристики, які опитані вважають важливими для опису справжнього українця чи українки. Спілкування українською мовою та етнічне походження не грають ролі для тих, хто переживає війну поруч.

Участь в обороні, спільна боротьба і ціннісна та світоглядна рамка є ключовими характеристиками, які важливі для ідентифікації “справжнього українця”. 

Дослідження також вказує, що перебування людини в країні є однією з важливих ознак, аби вважати її «своєю».

Щоби стати «своїм», іноземцеві важливо знати українську мову, але однієї цієї умови не достатньо. Людина переходить в категорію «наші», якщо захищає Україну зі зброєю у руках, офіційно працює в Україні, народжує тут дітей і має українське громадянство. При тому, опитані вказують на готовність захищати дітей таких людей від потенційного булінгу за інакшість, якщо ці діти вчаться в українській школі.

Ставлення українців до інакших великою мірою зумовлює історичний спадок та конфлікти минулого. Особливо ця думка поширена серед групи віком до 35 років. Молодь загалом демонструє більш радикальні настрої за старші когорти опитаних.

Лояльність має місце у відповідь на добровільний важливий внесок, який іноземець готовий зробити для суспільства.  

‍

Подія відбулась за сприяння АТ «Приватбанк» у межах проєкту за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування урядів Норвегії та Швеції.

‍