Демографічний профіль України нині та його майбутні перспективи містить значно більше координат, аніж кількість людей, які живуть в країні та за її межами, вікову структуру суспільства, коефіцієнт народжуваності та перспективи міграції. На перспективи майбутніх десятиліть впливає тривала війна, але великою мірою вони закладені історичними подіями та реакціями соціуму на них, що у тому числі, впливало на хвилі народжуваності.

Під час закритої експертної зустрічі старша аналітикиня Інституту фронтиру Роксолана Авраменко представила міждисциплінарну аналітичну довідку – спробу системного осмислення поточної ситуації та її передумов і прогноз.

Кілька важливих тез:

- Демографічні виклики в країні виникли ще до війни, вона їх лише поглибила. Від часу проголошення Незалежності народжуваність в країні ніколи не перевищувала смертність, а складні часи, як то вибух на ЧАЕС, перебудова і криза 90-х, мали суттєвий вплив на готовність родин давати життя дітям. Кожне наступне покоління фактично було меншим за попереднє.

- Тенденція, коли пенсіонери переважають кількість працюючих людей, буде поглиблюватися. Віковий профіль працівника вимушено рухатиметься в бік старішання, оскільки молоді в країні буде не так багато - максимум 8 млн у 2040 році проти 16 млн у 1991 році, причому частина цієї молоді вже за кордоном або в окупації. 

- За людський капітал сьогодні одночасно конкурують різні сфери суспільного життя, зокрема, армія і цивільні роботодавці. Для жінок додається виклик бути матір’ю у декреті чи платником податків, а також необхідність виховувати дітей і водночас лишатися компетентними і конкурентними гравцями на ринку праці. 

- Україна – старіюча нація. Хоча ці тенденції в цілому притаманні і європейським країнам, вплив війни і вимушеної міграції ускладнюють виклики для української держави.

- Збільшення народжуваності – це про формування демографічної ситуації у перспективі 20 років. Заклики тут не спрацюють. Окрім суб’єктивних факторів на рівні персонального рішення простежується об’єктивна тенденція до погіршення жіночої репродуктивності. Отже необхідно переомислювати політики і посилювати систему закладів репродуктивного здоров’я, а не перекладати відповідальність на окрему людину.

- Росія воює в тому числі і в домені демографії. На це вказують як обстріли української цивільної інфраструктури, зокрема, закладів охорони здоров’я, шкільної освіти, так і дії ворога на окупованих територіях, де на сьогодні налічується близько 1,6 млн українських дітей. Там для молоді ускладнюють доступ до вищої освіти, пропонуючи натомість армію як альтернативу.

- Демографічна політика є складової архітектури національної безпеки. Стабілізація людського потенціалу є невід’ємною частиною ефективності оборонних стратегій.

Експертна розмова відбулась за сприяння Міжнародного фонду «Відродження» та АТ «Приватбанк» у межах проєкту за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування урядів Норвегії та Швеції. 

‍