Що впливає на мотивацію українців, які виїхали за кордон через війну, залишатися там чи міркувати про повернення додому? Які чинники матимуть визначальний вплив на прийняття рішення і де у цьому роль держави? 

Аналітичний звіт Інституту фронтиру на основі 12 ключових досліджень 2022-2026 років  узагальнює картину того, як станом на початок 2026 року фіксуються й інтерпретуються настрої українців за кордоном щодо повернення або готовності залишатися. Автори ставили собі за мету систематизувати й порівняти основні висновки дослідників, виявити розбіжності, спільні знаменники й зони невизначеності, а також сформулювати практичні імплікації для державної політики України та її партнерів.

Документ описує ключові потреби українців за кордоном у контексті їхнього повернення в Україну.  Окрім більш очевидних факторів, як-от знання мови країни перебування, наявність джерел доходу та роботи, житла і доступу до різних сервісів, автори наголошують на ролі імпліцитних потреб, які мають менш очевидний, але суттєвий вплив на наміри українців. Це стосується, наприклад, загальної визначеності у житті, потреби у зв'язку з домом, балансу між збереженням ідентичності та інтеграцією у нове соціальне середовище. 

Цей аналіз показав, що поза увагою досліджень, на основі яких зроблений аналіз, залишається низка важливих потреб, як-от ментальне здоров'я, соціальні потреби, ідентичність та потреби дітей. А також те, що ці дослідження не розкривають проміжних станів між бажанням або мотивацією і реальним рішенням та дією. Тобто вони висвітлюють сприйняття та ієрархії чинників, що впливають на рішення про повернення, але не сам механізм, за якими ці рішення справді приймаються. 

Матеріал створено Інститутом фронтиру за підтримки фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання у межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України - рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.  Зміст публікації є відповідальністю Інституту фронтиру та не відображає поглядів урядів Норвегії, Швеції та ІСАР Єднання.

‍