Українці переважно вбачають користь у тому, що іноземці приїздять жити до України. Про позитивне ставлення до імміграції говорить 51 % опитаних у межах дослідження Інституту соціології НАН України. Його результати представив Сергій Дембіцький, доктор соціологічних наук, під час закритої зустрічі в рамках програми «Демографія та міграція», які регулярно проводить Інститут фронтиру. Модерувала подію керівниця програми Ольга Духніч. 

Серед причин, які, на думку українців, найчастіше спонукають іммігрантів приїздити до України – економічні обставини та возз'єднання з родиною. Крім того, опитані вважають, що імміграція надалі буде зростати. І якщо, згідно з дослідженням, співвітчизники потенційно готові доброзичливо зустрічати іноземців, то дискусія точилась навколо того, якими мають бути державні політики і підходи для регулювання цього процесу.

Експертне коло погодилося, що на сьогодні в країні немає інституції – тримача процесу, яка би комплексно опікувалась цією темою: окремі задачі розподілені поміж різними державними органами, в також свою думку з цього приводу мають бізнес та армія. Поза тим залишається чимало лакун, через що неможливо побачити повну картину у перспективі від кількох до десятків років.

А доки цього немає, імміграція в Україну відбувається «від потреби». Наприклад, у вигляді рекрутингу колумбійців до Збройних Сил – про успішні практики говорять в низці підрозділів. І якщо у воєнний час правила гри для залучених до війська іноземців здебільшого зрозумілі (навчання та підготовка, контракт, повернення додому чи можливість претендувати на громадянство), то про те, що буде, коли життя поверне у цивільне русло, мусить думати не армія.  

У реальному секторі економіки – свої думки, бачення і потреби, однак відчутна тенденція до тунельного зору: схильність рахувати "робочу силу", закриті вакансії, оптимізацію витрат і зростання ВВП. Але це також фрагмент цілого, яке ще належить сформувати. Так само, як і відповісти на питання про способи інтеграції представників інших культур в українське суспільство та про інфраструктуру, яка цьому сприятме. Важливо також врахувати, кого саме українці хочуть бачити як своїх майбутніх співгромадян і яким чином ці люди інтегруватимуться в спільноту. В ще є нормативна рамка Європейського Союзу в цій сфері, без імплементації якої Україні не обійтися.

Вочевидь, раціональна оцінка поточної ситуації формує розуміння того, що імміграція в Україну неминуча, а загальне позитивне ставлення до мігрантів цілком може виявитися вікном можливостей. Однак в умовах, коли в державі відсутній власник цього процесу і немає міграційної політики (або вона побудована за іншою логікою), наслідки масової міграції можуть бути небажаними.

Подія відбулася за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та АТ «Приватбанк».

‍