Про вплив російської пропагандистської машини та про те, куди вона найперше цілиться, як має діяти Україна в інформаційній площині ворога і чи рятує правда у цифрову епоху, йшлося під час публічної розмови Пітера Померанцева, письменника, дослідника пропаганди, із Євгеном Глібовицьким, генеральним директором Інституту фронтиру, організованої спільно з СЕО Club Ukraine.

Пітер Померанцев походить з Києва, виріс в Англії, а працює і живе у Сполучених Штатах Америки. Автор низки книг, він не лише досліджує пропаганду, а й після початку повномасштабного вторгнення в Україну співпрацює з урядами і фахівцями з інформаційного впливу.

Важливі моменти з розмови:

- Мета пропаганди – об’єднати людину з її страхами. Іронія та здатність сміятися над тим, що нас лякає, можуть бути терапевтичними і допомагати у стійкості супроти впливу. Пропаганда намагається перетворити іронію на цинізм, а критичність на скептичність, провокуючи тим самим зневіру.

- Генеруючи потрібні «факти» через підкуп чи махінації і непропорційно підсилюючи їх, пропаганда руйнує правду, підміняючи її штучно створеною доказовою базою. За цим іде наступна фаза – формування ідентичності. Саме з нею пов'язана  конспірологія – є «добрі ми» і є «погані вони». Фактам у цій формулі місця просто немає.

- Бардак – це безпека українців. Ворог не розуміє, де у цьому центр прийняття рішень, а відповідно, не знає, куди бити.

- Організація «Аеророзвідка» – приклад, коли цінності Майдану перетворилися на технологію. Колишні учасники Революції Гідності взяли за основу принципи прозорості і адаптували на фронті як основу для технологічних рішень, що зрештою перейшло в ефективність.

- Для бізнесу важливо бути тим, до кого дослухаються. Наприклад, Microsoft регулярно робить звіти про кібератаки і пропаганду, бо сам стає регулярно жертвою китайських чи російських втручань. Їхню аналітика читають і вірять написаному, бо раз про це говорить така компанія, проблеми справді існують.

- Уряди часто нагадують скляні автомати з іграшками: ти кидаєш туди монету і майже ніколи звідти нічого не можеш отримати. Натомість, коли бізнес бере гроші клієнта, він дає те, чого людина хоче, цікавиться нею, питає її думку і загалом тримає у фокусі уваги. Через транзакцію створюється цінність і виникає почуття довіри.

- Навряд чи на людство попереду очікує стабільність. У цьому сенсі Україна може виявитися серед успішних країн, бо тут ніколи не було стабільності і є навичка жити в умовах турбулентності. Натомість, проблеми можуть бути в Англії чи країнах Європи, які втрачають звичні координати і не мають досвіду імпровізації.

- Авторитарні режимі мають бюджети, інститути та академії, які нон-стоп розвивають індустрію пропаганди. У демократіях ця потреба виникає під час війни, але після її завершення процес згортається через етичні питання і загалом необхідність в таких інструментах зникає. 

- Після завершення чи призупинки кінетичної фази війни атаки повністю перекинуться в інформаційний простір. Якщо ми хочемо чинити серйозний опір, то у співпраці з партнерами треба вже створювати інститути, проводити дослідження, підтримувати нові технології, вкладатися у великі лінгвістичні моделі та в ШІ. Йдеться про величезні кошти, але це необхідні інвестиції, якщо визначати пропаганду і комунікації важливою частиною війни.

‍