Про те, як інші країни приймали українців на початку повномасштабного вторгнення, про трансформації цієї взаємодії протягом трьох років і про потенційні перспективи для тих, хто все ще виїздить через війну, говорили учасники шостої зустрічі напрямку "Демографія та міграція". 

Зустріч відбулась за кілька днів по тому, як ЄС подовжив дію Директиви 2001/55/, що передбачала спеціальні механізми захисту українців на території країн Євросоюзу. Попри те, що документ в цілому регулює правила перебування вимушених мігрантів, кожна країна будувала систему їхнього захисту і підтримки на основі власних національних політик. А отже умови, в яких опинилися люди, досить відмінні залежно від регіону. 

Огляд соціально-домографічного портрету українських вимушених мігрантів у Польщі та Німеччині зробила аналітикиня Інституту фронтиру Роксолана Авраменко. Ці країни прийняли найбільшу кількість тих, хто втікав від війни: у Польщі це майже мільйон осіб, більш як третина з них - діти. У Німеччині на кінець 2023 року перебувало під захистом майже 1,3 млн українців, майже 360 тисяч з них - діти віком до 17 років. В обох країнах близько двох третин мігрантів з України складають жінки.

Презентацію того, якими зсередини є взаємини цих держав з українцями, зробили  Олена Бабакова, кандидатка історичних наук, дослідниця міграційної політики у Центральній та Східній Європі, та Олена Слободян, соціологиня, дослідниця медичної політики та міграції.

Зокрема, у Німеччині існує неприхована зацікавленість у кваліфікованих мігрантах, особливо в тих сферах, де є дефіцит кадрів. Подібні тенденції й у Польщі, але довоєнна "традиція" трудової міграції стала фактичною передумовою того, що ринок праці поглинає українців легше і є менш бюрократизованим. 

Тим часом Світлана Одинець, дослідниця у Northumbria University (Велика Британія) та University of Gothenburg (Швеція), розповіла про "країну-відкриття" для українців, які рятувалися від війни. Швеція до повномасштабного вторгнення фіксувала діаспору чисельністю лише 12 тисяч українців. У піковий момент там прийняли 76 тисяч мігрантів, більш як половина з яких лишається там і нині. Країна була досить стримана в обсягах матеріальної підтримки вимушених мігрантів, але першою відчинила двері для людей з інвалідністю і для тих, хто вивозив домашніх тварин. 

‍