‍

Відносини між громадянином і державою в Україні з моменту проголошення Незалежності зберігають стійкий характер взаємного уникання. Держава сприймається як інструмент примусу, а суспільство бере на себе відповідальність хвилями, у моменти криз, але не закріплює її інституційно. В умовах тривалої загрози ця проблема набуває стратегічного виміру, адже питання про те, яким є і яким має бути зв'язок між громадянином і державою, стає питанням національної стійкості.

‍

Програма працюватиме в трьох вимірах:

‍

діагностичному, щоби зрозуміти механізмивідтворення розриву між державою і суспільством

понятійному, щоби сформувати спільну мову длярозмови про публічне врядування, якої зараз немає

середовищному, щоби створити коаліцію акторів,здатних утримувати і переносити цю рамку в практику

‍

Ключові результати

• Якісне дослідження етичної рамки публічного сектору: глибинні інтерв'ю та фокус-групові дискусії з держслужбовцями різних рівнів і категорій
• Перший емпіричний масив даних про інституційну культуру публічної служби в Україні
• Цикл регіональних круглих столів «Громадянин і держава: сильніші разом?» — Чернівці, Вінниця, Рівне, Ужгород та інші міста
• Діагностична мапа: як структурна напруга між державою і суспільством проявляється на рівні конкретних громад і регіонів
• Залучення регіональних стейкхолдерів — бізнесу, громадянського суспільства, місцевого самоврядування

‍

Амбіція програми «Громадянин і держава» — концептуалізувати, діагностувати і окреслити таку конфігурацію публічного врядування, де відносини між громадянином і владою вибудовуються через усвідомлену спільну відповідальність.

‍

‍